понеділок, 3 лютого 2020 р.
середу, 30 січня 2019 р.
Тема: Лірикопсихологічна новела «Intermezzo». Автобіографічна основа
твору. Оригінальність жанру, своєрідність композиції, смисл назви.
Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття.
Спершу він виник у французькому живописі: у 1874 році в Парижі серед інших творів експонувалася картина Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant»).
Риси імпресіонізму притаманні
· французьким художникам слова П. Верлену, С. Малларме, братам Гонкурам, пізньому Ґ. Мопассану, Μ. Прусту;
· норвезькому авторові К. Гамсуну, англійцям О. Уайльду, Дж. Конраду, Р. Л. Стівенсону; австрійським письменникам П. Альтенбергу, А. Бару, А. Шніцлеру.
· В українській літературі у новелістиці М. Коцюбинського, Миколи Хвильового,Григорія КосинкиВ. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянської.
Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Тобто імпресіоністам було важливо простежити, як людська душа відгукається на добро і зло, красу і потворність, на будь-які події.
Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Риси імпресіонізму
• Психологізм у змалюванні персонажів;
• прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження;
• особливий лаконізм прози;
• ритмічність;
• багатство відтінків у змалюванні дійсності;
• збільшена увага до кольорів і звуків, до яскравих деталей;
• одночасна відмова від великих соціальних проблем.
Основне завдання — витончене відтворення суб’єктивних вражень, мінливих відчуттів і переживань без заглиблення в їх суть.
«Intermezzo» — твір особливий, не схожий на будь-який інший як у творчості самого М. Коцюбинського, так і у всій нашій літературі.
Ø У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів, полілогів.
Ø Сюжет новели визначається не звичним для читача подіями, а ритмами свідомості ліричного героя.
Ø На першому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах: є царство природи, розкіш барв і велич рідної землі.
Ø І все це об’єднує в одно ціле зболене авторське «я», яке в обіймах природи шукає свого зцілення.
Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку твору, відносили його до поезії в прозі — одного з найважливіших жанрових форм епосу, початки якого вбачають у Біблійних Псалмах.
У новелі відтворено почуття й настрої ліричного героя, викликані певними життєвими обставинами.
Для новели характерні неповторна образність художнього слова, ритмічність і мелодійність мови. Це споріднює її з музикою.
Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п’єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п’єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така перерва — відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.
Історія написання
Новела була написана 1908 року, коли письменник жив у Чернігові. Ще були свіжі спогади про події революції 1905-1907 pp. Після її поразки настала «чорна реакція»: після певного розгублення царський уряд повів р.ішучий контрнаступ, жорстоко розправляючись із учасниками подій 1905 року. Суспільно-політична атмосфера тих днів дуже добре відтворена в листах Коцюбинського. Так, 13 липня 1905 р. він пише В. Гнатюкові: «...Перед кількома днями довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом». За угодою з Вільгельмом II частину армії із західного кордону було перекинуто в глиб країни для придушення селянських повстань. Козакам наказано поводитися з селянами, як з ворогом на окупованій території. Грізна примара «столипінського галстука» нависла над країною. За цих умов частина інтелігенції зневірилася в подальшій боротьбі. Серед неї посилилися ідейні хитання. Дехто вдався до «богобудівництва» і «богошукання» або намагався сховатися за вивіскою «мистецтво для мистецтва».
У суспільстві запанував настрій апатії, втоми. У листах письменник із глибоким сумом відгукується про цей час: «Взагалі переживаємо подлі часи. Суспільність, забита, злякана, втомлена, сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею».
Автобіографічна основа
Епізод, що ліг в основу новели «Intermezzo», дійсно мав місце в житті М. Коцюбинського. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, письменник мріяв про відпустку, тому звертається до знайомих і друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок, бо «дуже втомлений — і так хочеться мені спочити серед природи!.. Може б, вдалося мені написати щось серед сільської тиші» (з листа Мамерту Віктемському). В одному з листів, написаних 1908 року, читаємо: «...душа ледве держиться в тілі».Давній знайомий Коцюбинського Євген Чикаленко запрошує його до себе в маєток у селі Кононівка. Письменник з радістю прийняв запрошення.
Літературний паспорт твору
ü Назва«Intermezzo»
ü Жанр Лірико-психологічна новела (автобіографічна)
ü Автор: Михайло Коцюбинський
ü Мова оригіналу: Українська
ü Час написання: 1908
ü Присвята: Новела присвячена Кононівським полям.
ü Ліричний герой: Стомлений і надломлений морально інтелектуал-митець, якого песимізм, зневіра і втома вигнали із міста в українське село.
ü Тема: Розповідь про духовне одужання втомленого митця під час зустрічі з природою, роздуми про місце митця в суспільстві.
Ø Дійові особи:
Ø Моя утома
Ø Ниви у червні
Ø Залізна рука города
Ø Три білі вівчарки
Ø Сонце
Ø Зозуля
Ø Жайворонок
Ø Людське горе
Образи-персонажі новели
— інтелігент (митець, громадсько-політичний діяч), який приїхав у село на перепочинок, на своє рідне іntermezzo,
—се лянин, «звичайний мужик», якого інтелігент зустрів у полі.
Образи-символи
Три білі вівчарки (Самозакохана Пава є уособленням дворянства, безжалісний Трепов — сукупний образ жандармерії, Оверко символізує принижене і втомлене селянство).
Жайворонок — символ натхнення.
Образ білих мішків символізує повішених на шибениці.
Залізна рука міста — це потяг, у якому їде митець.
Риси імпресіонізму
- Дія твору відбувається в душі ліричного героя.
- Дійові особи — це не люди, а символи суперечливих почуттів, між якими точиться боротьба в душі героя.
- Викорис-тання прийому зображення переходу ліричного героя від стадії крайнього виснаження, майже стресу, до повного одужання.
Запитання
· Що означає слово «Іntermezzo»?
· Як пов’язана назва новели з її змістом?
· У чому полягає автобіографізм новели?
· Чому прозовий твір «Intermezzo» має виразно ліричний характер?
Тести
1.За жанром « Інтермецо» :
А) Повість; Б) Новела; В) Роман.
2. Новела – це…
А) Драматичний твір із загостреним сюжетом;
Б) Невеликий прозовий твір з незвичайним кінцем;
В) Прозовий твір з великою кількістю персонажів
3. Слово «імпресіонізм» у перекладі означає:
А) Враження; Б) Детальність; В) Дійсність.
4. Темі ролі і місцю поета в суспільному житті присвячений твір:
А) «Ялинка»; Б) Коні не винні»; В) «Інтермецо».
5. М.Коцюбинського називають:
А) Великим Сонцепоклонником; Б) Каменярем; В) Кобзарем.
6. Який метод зображення пейзажу вимагає не відомостей про ландшафт, а звукових вражень від нього?
А) Реалізм; Б) Сюрреалізм; В) Імпресіонізм.
7. В чому зміст твору «Інтермецо»?
А) поступове зникнення у ліричного героя втоми і проникнення в його душу сонця;
Б) Зображення життя гуцулів, їх побуту і звичаїв;
В) Зображення єдності людини і світу природи.
8. У якому році написана новела «Інтермецо»?
А) 1907; Б) 1908; В) 1906.
9. За жанром «Інтермецо» - це…
А) Психологічна новела;
Б) Лірико – психологічна поема в прозі;
В) Соціальна новела.
10. Які з образів знаходимо у новелі «Інтермецо»
А) Сонце; Б) Жайворонки; В) Ворони; Г) Моя втома; Д) Небо.
11. Хто він, ліричний герой новели «Інтермецо»?
А) Сам автор; Б) Друг Коцюбинського; В) Вигаданий герой.
12. Яка роль конопівських полів у новелі?
А) Дарують свіжість трав і грунту;
Б) Принесли заспокоєння, гармонію у душу;
В) Принесли спомини про минуле, депресію.
Підписатися на:
Дописи (Atom)