Методична скарбничка

Нормативно-правова база, яка регулює діяльність учителя української мови та літератури в 2018 – 2019 навчальному році.

Листи МОН України та методичні рекомендації

Навчальні програми

Закони та накази

Зверніть увагу! Наведений перелік НЕ є вичерпним і може доповнюватись.
Огляд біографії Тараса Шевченка з використанням методики сторітеллінгу.
Дуже-дуже давно в далеких Моринцях народився Тарас Шевченко. Небом не пролітали комети, до дому його батьків не приходили волхви, у місцевої знахарки не було видінь – ніщо не вказувало на те, що ця дитина стане визначною особистістю. Зрештою, у 1814 році країні було не до того: Російська Імперія, частиною якої на той час була Україна, щойно оговталась після великої війни з Наполеоном.
Але долю не обдурити. 9 березня 1814 року на світ з’явилася людина, якій судилося стати не просто поетом, а справжнім українським джедаєм. Так-так, у Тараса Шевченко та Люка Скайвокера настільки багато спільних рис, що виникає підозра, а чи не з нашого Кобзаря Джордж Лукас списав свого героя?

Дитинство героя

Шевченко, як і Люк, походив зі славетного роду. Якщо вірити сімейним легендам, його пращуром був загадковий козак Андрій, який на початку XVIII століття прийшов з Запорізької Січі.
Тарас з самого дитинства відчував у собі велику силу та неабиякий хист до малювання. А також він успішно навчався грамоті, читав твори Григорія Сковороди і знову малював… Взагалі він був дуже здібною та самостійною дитиною, тому подеколи потрапляв у цікаві ситуації. Так, всім відома історія, коли Тарас відправився на пошуки «залізних стовпів, що підпирають небо», та благополучно заблукав. На щастя, його знайшли та відвели додому чумаки.
Також майбутній поет рано став сиротою - його мати померла у 1823 році, а ще через два роки не стало й батька. На жаль, в нього не було турботливих тітки та дядька, як у героя «Зоряних війн». Тому Шевченко мусив піклуватися про себе самотужки.
Деякий час він прислужував дяку Петру Богорському, але згодом, не витримавши знущань, втік. Після цього він став служити в пана Павла Енгельгардта. Той швидко зрозумів, що перед ним не звичайний кріпак, а талановитий художник. А тогочасні пани любили, коли їх оточували талановиті люди.

Становлення

Переїхавши до Петербурга, Енгельгардт направив Тараса на 4 роки навчатися до живописця Василя Ширяєва. За цей час хлопець встиг навіть взяти участь у розпису Великого театру та намалювати багато картин. Але більш за все йому подобалося тікати до Літнього саду та замальовувати статуї. Саме тоді майбутній Кобзар почав писати вірші. І саме завдяки пристрасті до нічного малювання відбулася його зустріч з власним Обі-Ваном Кенобі – Карлом Брюловим.
Під час однієї з нічних сесій малювання Тарас познайомився з земляком Іваном Сошенко, а той вже ввів його у коло таких відомих людей, як Євген Гребінка, Олексій Венеціанов, Василь Григорович, Василь Жуковський та Карл Брюлов. Саме останній, як і Обі-Ван Кенобі, вирішив, що має врятувати хлопця. Брюлов намалював портрет Жуковського, який потім було розіграно в лотереї – так дістали гроші на визволення Шевченка.
Після цього щасливий Тарас відправився навчатися. Але, якщо Люк Скайвокер опановував хитрощі джедайської майстерності, то Кобзар вступив до Петербурзької академії мистецтв. Але разом з тим він відшліфовував свій власний світловий меч: слово.

Перші удари по Імперії

З кріпацтва поета звільнили у 1838 році, а вже у 1840 світ побачила перша збірка віршів «Кобзар». І це був перший удар по Імперії. Наступні атаки у вигляді видання поем «Гайдамаки» та «Гамалія» були не менш гострими. Тим більше, якщо врахувати викликаний ними широкий суспільний резонанс.
1843 року Шевченко вирушив у велику подорож Україною, під час якої познайомився з багатьма видатними людьми – Михайлом Максимовичем, Пантелеймоном Кулішем, Олексієм Капністом та іншими. Та навіть зустрів власного Лендо Калріссіана, проте тоді ще ніщо не віщувало біди. Це зараз історики говорять про те, що кирило-мефодієвців та Тараса Григоровича зрадив Куліш, а тоді вони були друзями.
Враження від подорожі Україною у Шевченка були жахливі: він на власні очі побачив, у яких злиднях живе його народ. Саме після цієї поїздки він напише вірш «Розрита могила» та гостру сатиричну поему «Сон». Чи треба казати, що ці твори стали надзвичайно популярними, але не сподобалися владі?
Хоча не все було так погано, адже саме під час цих мандрівок Шевченко познайомився з княжною Варварою Репніною. Він прожив у маєтку батька княжни близько року і за цей час Варвара встигла до нестями закохатися у поета. Але такі стосунки колишнього кріпака та аристократки не мали майбутнього, тож жінка вирішила, що вони залишаться друзями. Так і сталося: вона була янголом-охоронцем Шевченка все життя, підтримуючи його у тяжкі часи та сприяючи звільненню з заслання.
У 1845 році поет знову виїхав до України, знову мандрував, спостерігав та багато писав. «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Давидові псалми», «Заповіт» – ці твори він написав саме у той час. Звісно, друкувати їх не можна було, вони розповсюджувалися у рукописах.

Участь у Спротиві

А тим часом Шевченко, як і Люк Скайвокер, діяв потайки, також ставши учасником своєрідного руху Спротиву – Кирило-Мефодієвського братства. Тарас Григорович став героєм… А потім його заарештували. Звісно, Імперія пильно стежила за тими, хто міг стати причиною її розпаду. Шевченко опинився в Орській фортеці, а згодом і у Новопетровському береговому форті, де йому було заборонено писати та малювати. Та хіба це могло його спинити? Так, він не зміг знищити Імператора, але зробив усе можливе.
Повернутися до вільного життя Тарас Шевченко зміг лише у 1857 році, коли Імператора Миколи I вже не стало. Поет повернувся до Петербурга та оселився в Академії мистецтв, де й прожив до самої смерті. В 1859 році він знову їздив до України та навіть мріяв там залишитися. Але імперська машина «правосуддя» цього не дозволила.  
Джедай у вигнанні доживав останні роки у Петербурзі, писав вірші (найвизначнішим твором того часу стала поема «Марія») та займався гравюрою. А 10 березня 1861 року Кобзаря не стало.
І хай його мрія одружитися та народити дітей так і не здійснилася, але і до сьогодні на його віршах ростуть борці з Імперією. Маленькі джедайчики у вишитих сорочках граються світловими мечами біля біленької хати, за якою вишневий садок і хрущі гудуть. Десь на обрії видніються повстанці, що повертаються з розвідки. Ще не згасли залишки Зірки смерті, але біля хати вже тихо і спокійно, скоро вечеря, а потім сон. Лиш тільки соловейко не спатиме.
Під час підготовки статті було використано картини Андрія Івановича Єрмоленко.
 Підписуйтесь на нас у Telegram https://t.me/naurok

Метод Storytelling: як зацікавити дітей, розповідаючи історії

Пізнавальні історії на варті цікавого навчання.

Розглясобливості та переваги сторітелінгу – одного з найцікавіших та найпродуктивніших сучасних методів навчання.
Як зацікавити учнів своїм предметом чи новою темою? Просто розповісти їм про важливість навчання та здобуття знань? Це більше не працює. Сучасні діти губляться серед оточуючого їх інформаційного шуму, тому якщо розказані вчителем факти одразу не зачепили, вони автоматично потрапляють до категорії нецікавих.
Виникає питання: як треба вести урок, аби не просто привернути увагу дітей, а ще й стимулювати їх до подальшого поглиблення знань? І тут на допомогу може прийти неординарний метод навчання: сторітелінг.
Сторітелінг (storytelling) – це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за допомогою спеціальної методики.

Чому сторітелінг — ефективний прийом?

Усі люди полюбляють слухати цікаві історії, а що це означає? Що правильно побудувавши розповідь, можна зачепити не розум і логіку, а саме емоції. Викликавши у слухача потрібні переживання, можна вивести його на певні висновки, а потім – підштовхнути до потрібних вчинків. Такі властивості методики високо оцінили не тільки керівники компаній, а й маркетологи, журналісти, редактори і педагоги.
Сторітелінг як формат навчання у школі має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток уяви, подолання страху публічного виступу, налагодження стосунків з іншими учнями, самопізнання. Тож не дивно, що з кожним роком він стає всі більш популярним.
Яскравим прикладом сторітелінгу можна назвати відео «Що всередині чорної діри?» від Youtube-каналу «Цікава наука». Інформація подана у формі історії про допитливу вчену Ліз, якій дуже хотілося дізнатися все про чорні діри. Така розповідь разом з візуалізацією дає вражаючий ефект!

Види та особливості сторітелінгу

Сторітелінг може бути пасивним і активним. У першому випадку за створення історії та її розповідь відповідає вчитель, у другому – йому допомагають учні. Вибір одного чи іншого варіанту залежить від уроку, теми заняття, а також від особистих побажань педагога.  
Так, пасивний сторітелінг оптимально підходить для початку вивчення нової теми. У формі розповіді можна подати нові правила, теорії, закони тощо. А от активний – чудовий варіант для закріплення знань. Учні будуть створювати історії самостійно, а задача вчителя – направляти їх вірним шляхом.

Як вчителю створити свою історію?

Варто розуміти, що далеко не кожна розповідь є історією. Щоб її створити, вам потрібно чітко знати тему, розробити сюжет, вигадати непересічного героя, додати трохи цікавих подій та вивести правильні висновки. В цілому алгоритм дій буде наступним:
  1. Визначення теми та мети уроку – від цього залежить вибір сюжету історії.
  2. Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.
  3. Вибір головного героя – подумайте над його іменем, характером, зовнішністю тощо.
  4. Вигадка інтриги (чим більш несподіваною вона буде, тим краще!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.
  5. Прочитайте готовий варіант та додайте метафори.
Історія може бути вигаданою від початку і до кінця, але також можна використовувати цілком реальні події. Так буде навіть краще, адже випадки з життя завжди викликають величезну цікавість. Зверніть увагу: розповідь має бути емоційною та динамічною, події мають йти одна за одною.

Варіанти сюжетів

Існує п’ять основних сюжетів сторітелінгу, які можна використовувати, змінюючи основну лінію згідно з вашими потребами.
1.КласичнийСтруктура: головний герой – ціль – перепони на шляху до цілі – подолання проблеми – результат. Підходить для мотивації, пояснення процесів або явищ, вибору шляхів розв’язання певних проблем чи задач.
2. Боротьба з монстромСтруктура: Головний герой – ціль – зустріч з дуже сильним  монстром – боротьба та перемога – досягнення цілі. Підходить як мотивація для навчання.
3. Історія ПопелюшкиСтруктура: герой – незвична ситуація – поява проблем (або ворогів) – втручання чарівного помічника – щасливе вирішення ситуації. Підходить для мотиваційних промов, пояснення або порівняння процесів та явищ, опису еволюційних змін в певних сферах життя, вибору виду вирішення задач.
4. День байбакаСтруктура: герой – ціль – дії героя та повернення до початкової точки – вибір правильної стратегії дій – досягнення мети. Підходить для проведення роботи над помилками.
5. КвестСтруктура: герой – ціль – зміна кількох локацій та вирішення в кожній з них певних задач – почергове досягнення міні-результатів – тріумф. Підходить для моделювання проблемних ситуацій, вирішення аналітичних задач, закріплення набутих навичок та вмінь.

Як вам використати сторітелінг на своїх уроках

Для прикладу візьмемо урок фізики, тема «Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння». Сторітелінг у цьому випадку можна використати і під час вивчення нової теми, і для закріплення матеріалу. Вчитель може скласти розповідь про те, як Ісаак Ньютон відкрив закон всесвітнього тяжіння.
Приклад історії:
На схилі років сер Ісаак Ньютон розповів, як саме йому вдалося відкрити закон всесвітнього тяжіння. Так, у цій історії знайшлося місце яблуку. Ні, воно не падало великому вченому на голову.
Ньютон вже не перший рік працював над законами руху та розмірковував над тим, що твердження про існування окремо земної та небесної гравітації, можливо, є не самим правильним варіантом. Але що тоді правильно та як представити свої міркування у вигляді формул? Відповіді у Ньютона не було аж до того самого дня, коли у його життя втрутився його величність випадок.
Заходячи якось ввечері до батьківського саду, Ісаак Ньютон навіть не здогадувався, чим завершиться ця прогулянка. Навіть розглядаючи місяць, який з’явився на небі задовго до приходу ночі, він не думав про особливості гравітації. Але коли поруч з ним впало красиве соковите яблуко, все стало зрозуміло. Ньютон зробив цілком правильне припущення, що, можливо, це одна й тама сама сила змушує яблуко падати на землю, а Місяць – залишатися на орбіті.
Ці висновки були революційними. Саме тоді було покладено край розділенню Землі та Всесвіту.
Завдання для учнів:
Відкриттю Ісаака Ньютона передували довгі роки дослідів інших вчених. А чудесне осяяння у яблуневому саду було тільки початком величезної роботи, адже вченому потрібно було довести свої висновки формулами. Це було непросто, але дуже цікаво.
А як саме це було? Складіть коротенький сценарій до фільму, події якого розгортаються незадовго до відкриття закону всесвітнього тяжіння та після. Обов’язково введіть у сценарій попередні теорії вчених, а також формули, які використав Ньютон.
Приклад сценарію:
Сцена 1. Велика університетська аудиторія. В ній одночасно знаходяться вчені, які у різні часи займалися вивченням сили тяжіння: Декарт, Кеплер, Гюйгенс, Роберваль, Бореллі, Гасенді, Галілей.
Галілей. Тяжіння – явище, яке існує лише поблизу поверхні нашої планети. Це виключно земне явище!
Кеплер. Мушу вас трохи виправити. Тяжіння обернено пропорційне відстані до Сонце та існує лише у площині екліптики.
Декарт. І не забувайте, будь ласка, що воно є результатом впливу вихорів ефіру.
Гюйгенс. Не сваріться, панове. У будь-якому разі, нам не так вже й багато відомо. Але навряд чи хтось з вас може не погодитися з тим, що тут, на Землі, та у решті Всесвіту, діють зовсім різні закони.
Всі. Саме так!
Сцена 2. До аудиторії вбігає схвильований Ісаак Ньютон.
Ньютон. Шановні колеги! У мене є чудова новина: я все зрозумів! Ви всі були неправі!
Кеплер (незадоволено). Дуже самовпевнена заява, Ісааку. І в чому ж ми помилилися?
Ньютон. Гравітація на Землі та у Всесвіті – це одне й те саме! Всі матеріальні тіла притягують одне одного, а сама сила тяжіння ніяк не залежить від властивостей тіл, а також від їх стану, руху та оточуючого середовища.
Роберваль. Ньютоне, друже, звідки ви це взяли?
Ньютон (підбігає до дошки та починає писати). Яблуко! Це все завдяки яблуку, воно дуже вдало впало. Тепер я точно знаю, що сила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними. Ось вам формула: F=GmM/r2.
Всі. Отакої… І справді. Ньютоне, ви геній!
Величезна перевага сторітелінгу полягає в його універсальності: користуватися ним можна фактично на будь-якому уроці. Так-так, різноманітні історії будуть цілком доречні під час вивчення як гуманітарних, так і природничіх наук. Більше того, оскільки сторітелінг розроблявся перш за все для корпоративного навчання, формування дружніх стосунків у колективі та підвищення лояльності працівників до компанії, то чому б не застосувати його під час виховних годин з такою ж самою метою?
Сторітелінг є відносно новою формою навчання, але швидко завойовує популярність, однаково подобаючись і вчителям, і учням. Цікаві та правильно побудовані історії – сильний інструмент оптимізації навчання, спробуйте!

Список літератури до ЗНО 2018 (згруповано за стилями!)

Прокоментуй! 
Список літератури до ЗНО 2018 (згруповано за стилями!)
Це – весь список літератури до ЗНО з української: твори до ЗНО-2018, які необхідно прочитати і опрацювати для успішного складання тесту з української мови та літератури.
За посиланнями ви можете знайти матеріали, які у нас на сайті на ці теми. Упродовж цього навчального року ми будемо додавати більше цікавих статей з літератури, тож радимо зберегти собі цю сторінку в закладки. 😉
Приємного читання!
Книги треба читати так само неквапливо і дбайливо, як вони писалися (Генрі Торо).

ФОЛЬКЛОР

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку»
Історична пісня «Чи не той то Хміль».
Маруся Чурай «Віють вітри»
Маруся Чурай «За світ встали козаченьки»
«Дума про Марусю Богуславку»
Балада «Ой летіла стріла»

ЛІТЕРАТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги)

ЛІТЕРАТУРА БАРОКО

Григорій Сковорода «De libertate»
Григорій Сковорода «Бджола та Шершень»

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

КЛАСИЦИЗМ

Іван Котляревський «Енеїда»

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ

Іван Котляревський «Наталка Полтавка»
Григорій Квітка-Основ’яненко «Маруся»

РОМАНТИЗМ

Пантелеймон Куліш «Чорна рада»
Тарас Шевченко «Катерина»
Тарас Шевченко «Гайдамаки»

РЕАЛІЗМ

Тарас Шевченко «Кавказ»
Тарас Шевченко «Сон» («У всякого своя доля)
Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»
Тарас Шевченко «Заповіт»
Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»
Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Іван Карпенко-Карий “Мартин Боруля”
Іван Франко «Гімн»
Іван Франко «Чого являєшся мені у сні»
Іван Франко «Мойсей»

МОДЕРНІЗМ

Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків» (неоромантизм)
Михайло Коцюбинський «Intermezzo» (імпресіонізм)
Ольга Кобилянська. «Земля»
Леся Українка. «Contra spem spero!» (символізм)
Леся Українка «Лісова пісня» (неоромантизм)
Микола Вороний. «Блакитна Панна» (символізм)
Олександр Олесь «Чари ночі» (символізм)
Олександр Олесь «О слово рідне! Орле скутий!..» (символізм)
Павло Тичина «О панно Інно» (“кларнетизм”)
Павло Тичина  «Ви знаєте, як липа шелестить…» (“кларнетизм”)
Павло Тичина «Пам’яті тридцяти»
Максим Рильський «Молюсь і вірю…» (неокласицизм)
Микола Зеров «Київ – традиція» (неокласицизм)
Микола Хвильовий «Я (Романтика)» (імпресіонізм)
Юрій Яновський «Дитинство» (з роману  в новелах “Вершники”) (неоромантизм)
Валер’ян Підмогильний «Місто»
Остап Вишня «Моя автобіографія»
Остап Вишня «Сом»
Микола Куліш «Мина Мазайло»
Богдан-Ігор Антонич «Різдво» (авангардизм)
Володимир Сосюра «Любіть Україну»
Олександр Довженко «Україна в огні»
Олександр Довженко «Зачарована Десна»
Андрій Малишко «Пісня про рушник»
Олесь Гончар «Залізний острів» (з роману  в новелах “Тронка”)

ШІСТДЕСЯТНИКИ

Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці»
Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина…»
Василь Стус «Як добре те, що смерті не боюсь я»
Василь Стус «О земле втрачена, явися!..»
Іван Драч «Балада про соняшник»
Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать»
Ліна Костенко «Українське альфреско»
Ліна Костенко «Маруся Чурай»
Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

ЛІТЕРАТУРА ЕМІГРАЦІЇ

Іван Багряний «Тигролови»
Євген Маланюк «Стилет чи стилос?»

Створюємо інтерактивний плакат
  Інтерактивний плакат — це електронний освітній засіб нового типу, який забезпечує високий рівень задіювання інформаційних каналів сприйняття наочності навчального процесу. Він органічно інтегрується в класно-урочну систему. У цифрових освітніх ресурсах цього типу інформація представляється не відразу, вона розвертається залежно від дій користувача, який управляє нею відповідними кнопками. Плакат за своєю суттю — це засіб надання інформації, тобто основна його функція — демонстрація матеріалу.http://movoznaviya.at.ua/load/metodichna_skrinka/12

Інтерактивний плакат "Повість минулих літ"
17.02.2017, 00:12

9 практичних порад, як вчити дітей критично мислити.

Критичне мислення потрібне для того, аби змусити школярів мислити глибше, відповідати на питання, використовуючи логічні ланцюжки. Часто це може стати суттєвою проблемою для учня. Ми вже пропонували схему уроку, який допоможе опанувати критичне мислення. Сьогодні ж розглянемо методи, які допоможуть навчити школярів критично мислити, вирішувати проблеми, виходячи за межі очевидної відповіді.

1. Сповільніть темп

Часто простіше викликати відповідати того, хто першим підніме руку. Так і урок не втрачає темпу, і можна встигнути розказати більше. Але якщо ви почекаєте всього 5-10 секунд після питання, то, ймовірно, помітите, що кількість учнів, готових відповідати, суттєво збільшиться. Додатково це спосіб розказати, що перша думка, яка виникає в голові після питання, не завжди хороша, і що може потрібно ще подумати, аби зібратися. Аби уникнути недоречної паузи, можете сказати таке: «У вас є 10 секунд, щоб подумати, перш ніж відповідати». Або: «Я хочу побачити 10 бажаючих відповідати, перш ніж когось викличу».

2. Придумайте питання дня (уроку)

В залежності, скільки сьогодні годин у вас з певним класом, оберіть питання дня чи уроку. Якщо це початкова школа, на першому уроці обговоріть щось, позначте проблему, та попросіть подумати над нею, щоб на останньому уроці повернутись до обговорення. Зі старшими можна скоротити час до одного уроку. Наприклад, на початку уроку напишіть на дошці чи роздрукуйте ключове питання. Дайте можливість написати на нього відповідь (5 хвилин), проведіть урок за темою дотичною до питання. Наприкінці повторіть питання – чи змінилась думка учнів? Поговоріть з ними про це.

3. Створіть коробку відповідей

Цей пункт дещо схожий з попереднім, але має на меті інший результат. Напишіть на дошці певне питання (типу: «Які способи для вирішення N проблеми ви бачите?»). Роздайте учням листочки та попросіть написати відповіді. На виконання завдання виділіть дві хвилини. По завершенню пройдіть по класу та попросіть учнів скласти листочки з відповідями у коробку. Перемішайте та діставайте листочки по черзі, читаючи відповіді. Обговоріть результат, проаналізуйте позиції.
Також це гарний варіант перевірки домашнього завдання. Задайте питання за темою попереднього  уроку, дочекайтесь відповіді. Створіть систему бонусів усім, хто надав агрументовані та правильні відповіді.

4. Попросіть зайняти позицію якоїсь зі сторін

Прочитайте завдання, у якому було б дві протилежні думки: «Згодні ви з автором чи ні? Обґрунтуйте». Якщо є можливість, дозвольте дітям піднятися зі своїх місць та стати поряд з однодумцем. Фактично, клас буде розділено на дві частини. Спитайте, чому кожен з них зайняв саме таку сторону. Якщо хтось захоче змінити свою точку зору в процесі обговорення, він зможе перейти на іншу сторону.

5. Спитайте «Чому?». П’ять разів

Коли ви стикаєтесь з проблемою в класі, можете допомогти вирішити її. Використовуйте принцип 5 запитань. Ідея у тому, щоб дійти до суті проблеми, яка виникла. Наприклад:
  • Чому клас так погано написав диктант?
  • Він був складний.
  • Чому він був складний?
  • Бо там багато розділових знаків.
  • Чому ви не знали, які розділові знаки потрібно ставити?
  • Бо не вивчили правило.
  • Чому не вивчили правило?
  • Бо готувались до математики.
  • Чому ви вважаєте, що до якогось предмету потрібно менше 
  • готуватись, а до якогось більше?
Коли буде задано останнє питання, буде надана остаточна відповідь, зроблені висновки. Такий підхід можна використати і для вирішення шкільних конфліктів.

6. Використайте метод мозкового штурму

Створіть проблемну ситуацію, попросіть учнів долучитися до її подолання разом. По-перше, виокреміть проблему та сформулюйте її у вигляді питання («Чому не вдалося добути електричний струм з картоплі?»). По-друге, проведіть мозковий штурм ідей для вирішення проблеми. Оберіть кращий варіант та разом складіть план по його втіленню.

7. Використайте метод «Автостоп»

На будь-якому предметі можна практикувати метод розвитку творчого мислення. Змоделюйте ситуацію, словами чи візуально. Викладіть це на папері, наче стопкадр на екрані. Закріпіть папір на дошці. Допишіть на дошці декілька фраз, які б різнобічно висвітлювали ситуацію. Попросіть пояснити, як кожна з фраз пов’язана із зображенням на папері. Хваліть, якщо учні починають взаємодіяти між собою.

8. Думками на виворіт

Чудовий спосіб зосередитися на позитивному у складних ситуаціях – стратегія «Шиворіт-навиворіт». Якщо учень забув принести домашнє завдання, запитайте: «Що може з цього вийти? Що трапиться?». Попросіть дати декілька небуденних відповідей з натяком на позитивне мислення, наприклад: «Я подолаю звичайну вечірню рутину, зібравши портфель увечері, а не за 5 хвилин до виходу в школу».

9. Проведіть сеанс питань та відповідей

Один зі способів зрозуміти, що учні добре сприймають навички критичного мислення – це провести сеанс питань та відповідей. Задавайте різнобічні питання один на один та групам, зверніть увагу чого уникають та чому віддають перевагу учні. Фіксуйте це у себе, аби зрозуміти, чи досягаєте ви прогресу у бажанні навчити дитину критично мислити, а не відповідати, не думаючи з бажанням «аби все це швидше закінчилось»



Як зробити квест на уроці?

 Як самостійно створити квест, який можна використати на уроці, щоб перетворити освоєння навчального матеріалу в місію, а звичайну тему — в захоплюючу історію.

Гра може підняти мотивацію і зробити шкільні уроки дійсно корисними і такими, що запам'ятовуються, а педагог з компетенціями ігрового майстра цінується високо — це напрям в освіті називають у числі найбільш перспективних.

Що повинно бути у квесті?
  • Мета для гравців. Це головне завдання, актуальна для ігрового світу. «Пройти навчальну тему» — це не ігрова мета, а пункт для вашої звітності. Хто б став грати в шутер або стратегію, мета яких авторами позначається як «пройти гру»? Формулювання «відновити цивілізацію після апокаліпсису» звучить цікавіше. Уявіть собі, що ми потрапляємо у світ після глобальної катастрофи. Для молодого генетика тут багато роботи! Конкретні дії в грі повинні служити основній місії. Наприклад, на монстрів, що населяють пустки, можна впливати, тільки розібравшись у природі їх мутацій (а заодно в тому, що це взагалі таке — мутація). Ось такий урок біології в старшій школі.
  • Ролі гравців. Усередині ігрового простору учні виступають у ролі ігрових персонажів. Стародавні єгиптяни в спробах побудувати піраміду? Група астронавтів, які забули на Марсі, як персонажа фільму Рідлі Скотта? Мандрівники у часі? Все залежить від сюжету і головної мети. А, вірніше, тільки від вашої фантазії.
  • Кооперативні дії. Ускладнюючи гру, можна додавати рольові елементи. У цьому випадку клас треба об'єднати в групи, додати змагальності, дати якимось з гравців особисті цілі, зробити взаємну допомогу, ускладнити систему взаємодій. Такі методи будуть не тільки сприяти засвоєнню предмета, але й вдосконалювати соціальні навички. Ситуація, при якій кожен учень робить свою частину роботи і чекає інших, мало чим відрізняється від звичайного розв'язування прикладів на уроці. Тому добре працює кооперація. Наприклад, одні гравці володіють методом розв'язування поставленої задачі, а інші — даними.
  • Загадки і головоломки. З цією частиною у вчителя-предметника не повинно виникнути проблем: будь-яке завдання із збірника завдань можна помістити в цікавий контекст. Самі по собі коливальний контур і електричний ланцюг — абстрактні поняття. Але якщо тобі важливо, куди тече струм, і що саме станеться після зміни напруги, завдання відразу набуває осмисленість. Безглузді речі ми запам'ятовуємо куди гірше, ніж ті, від яких щось залежить. Завдання на знання предмета корисно поєднувати з загадками на кмітливість, які задіють кмітливість. Важливо: задача повинна бути умовою для того, щоб рухатися далі.
  • Ігрові механіки. Це ті правила, які працюють в грі та забезпечують причинно-наслідкові зв'язки. Вступивши певним чином, ти отримуєш певний результат. Придумайте, як працюють ті чи інші елементи у вашому світі, яким правилам він підпорядкований. Наприклад, щоб рухатися далі, потрібно збирати ресурс. Або з кожним наступним кроком гравці отримують додаткові можливості.
  • Сюжет та інтерактивність. Микросюжет є і в завданнях підручників: «Іванко пішов збирати яблука...» Проте підручники не дають зворотного зв'язку. Результатом контрольної роботи стає оцінка, а не знання про те, який вплив чинився на вигаданий світ. Учень не дізнається, чи буде плакати Іванко, якщо з його вини залишаться без яблук. А ось інтерактивна гра робить рішення гравців необхідними і реагує на них.

— Ви зменшилися і потрапили всередину людського організму в мікро-капсулі? Якщо ви не зробите діючу речовину (яку, до речі?) в певну систему за певний час, хворому не поздоровиться. 

— Ви змінили клімат цілої планети. Давайте подивимося, які це має еволюційні наслідки.

— Ви вирішили платити загарбникам данину? Чудово, тепер вони не зруйнують ваше місто. Але інші князівства від вас відвернуться. Які ресурси ми від цього втратимо?

— Вітаємо, ви хлюпнули летючу речовину у вогонь. Добре, що цей досвід був повністю уявним.

«Півтора землекопа», яким ти глянеш в очі, мотивують куди більше, ніж абстрактна фраза про «невірне рішення». Всі вчинки гравця повинні спричинити за собою які-небудь події. Краще всього, якщо у гравців буде можливість робити вибір, як вчинити. Це підвищує емоційну залученість і вчить розглядати різні варіанти.

Які використовувати інструменти?
Все залежить від того, якими засобами ви володієте і який квест хочете провести. У будь-якому випадку, головний інструмент — ваш розум і уява учнів.

Поїздка на природу дає можливість включити в програму рухливі ігри та елементи спортивного орієнтування. Однак за містом займатися можна не лише іграми в «зірницю». У багатьох нестандартних системах освіти заняття з предметів проходять під відкритим небом. Наприклад, в одній з вальдорфських шкіл в Іркутську учні спускаються на берег Байкалу і проводять досліди в рамках вивчення астрономії.

Виїзний урок-екскурсія по місту — теж відмінний спосіб зробити квест-пригоду на великій території. Тут можна звернутися до додатків для екскурсій. У колекції Izi Travel можна знайти маршрут по різним містам і музеям. Також сервіс дозволяє записати свій аудіогід, і тут починається найцікавіше. Звичайно, спершу доведеться кілька разів пройтися маршрутом самому, щоб розрахувати таймінг і розкласти конверти із завданнями та флешки з матеріалами в затишні місця.

У 45-хвилинного уроку в класі теж є свої переваги — виходить компактна кабінетна гра, в центрі якої знаходиться якась конкретна тема. Головне мати в голові історію, правила світу і набір кейсів.
  • Вчителі хімії і фізики, у яких є інструментарій для дослідів, вже знаходяться у виграшній позиції. Потрібно просто придумати, яку практичну мету має досвід в рамках ігрового світу. Виділяємо ДНК банана, щоб спорядити експедицію з пробами земних рослин. Інакше не бачити на колонізованих планетах бананів! Злочинця можна знайти за типом мікроорганізмів, які залишилися на доказах. Лакмус дозволяє читати зашифровані послання — якщо зумієш правильно визначити вид хімічного середовища. 
  • Для ігрових цілей можна використовувати різні ресурси і програми для вчителів. Наприклад, щоб користуватися Pliсkers, потрібні тільки телефон вчителя з встановленим додатком і набір роздрукованих карток у учнів. Це дуже швидкий і простий спосіб для колективних рішень і голосувань.
  • По класу можна розклеїти роздруковані QR-коди, які ведуть на сторінку з інформацією. Для цього потрібно створити сторінки, посилання на які будуть перетворені, і скористатися генератором кодів. На смартфонах учнів повинні стояти QR-рідери — завантажити такі безкоштовні програми не становить труднощів. Картки з такими кодами можуть бути також ігровою валютою, яку отримуєш, виконуючи завдання. Або стародавніми замками на артефактах загиблих цивілізацій, які потрібно сканувати.
В якості тренування можна запропонувати учням створити їх власний квест.
Щоб створити гру, технічні засоби не обов'язкові. Можна все зробити на папірцях і з усім, що трапиться під руку. Але технічні штуки допомагають автоматизувати багато. І ще що важливо: з ними зручніше упакувати гру в упаковку.

Отже, залучати новинки техніки, як і вбиратися в костюми історичних героїв, не обов'язково. Щоб перетворити шкільне заняття в освітній квест потрібно, в першу чергу, розуміння гейміфікаційних принципів. А в якості засобів можна використовувати лише папір, вміст шкільних лабораторій і мобільні телефони.
Головне в грі — інтерес, залученість, натхнення і азарт. Ці переживання можна викликати різними способами




Метод інтелект – карт на уроках української мови і літератури
04.12.2014, 02:07
    Буквально слово "mind" означає "розум", а слово "maps" - "карти" , "карти розуму". У перекладах книг Т. Бьюзена найчастіше використовується термін "інтелект-карти", хоча за способом побудови карти відображають процес асоціативного мислення, тому їх доречніше було б називати картами асоціацій.
 Ментальні карти - це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.  Таким чином :
  • МК можна використовувати, щоб "застенографувати" ті думки і ідеї, які проносяться в голові, коли ви роздумуєте над яким-небудь завданням.
  •  МК дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на "мові мозку".
  • МК відображають природний спосіб мислення людського мозку.
         Якщо ви хочете сприйняти яку-небудь інформацію і для цього оформляєте її у вигляді  звичайного тексту , то вашому мозку потрібно буде зробити додаткову роботу по перекладу цієї інформації зрозумілою для  Вас мовою. У лінійному записі зазвичай використовуються текст із заголовками, списки, таблиці і схеми. Речі начебто прості і логічні. Проте всім знайоме зусилля, яке доводиться прикладати, вчитуючись в конспект, навіть зроблений особисто. 
Мої учні створюють ментальні карти:
Карта пам'яті до поеми "Мойсей" Івана Франка

Навчаючи-вчуся

Шість кроків  для створення буктрейлера
 1. Вибір книги для реклами. Мотивацій у виборі книг для створення буктрейлера може бути безліч. Це - реклама нових книг, просування книг-ювілярів, створення буктрейлерів, приурочених до дат і подій, є навіть буктрейлера книжкових виставок.
 2. Створення сценарій до буктрейлера (продумати сюжет і написати текст). Сюжет - це основа Вашого відеоролика, те, з чого він буде складатися. Важливо внести інтригу і вибудувати сюжет таким чином, щоб читачеві неодмінно захотілося дізнатися, що ж буде далі. А дізнатися це можна, лише прочитавши книгу. Тому до написання тексту сценарію потрібно підходити особливо ретельно.
       Увага!  Відеоролик не повинен бути довгим, не більше 3-4 хвилин, так як це оптимальний час, щоб утримати увагу глядача - потенційного читача.
 3. Наступний етап роботи - добрати матеріали для відеоряду. Для буктрейлера можна підібрати малюнки, відсканувати ілюстрації книги, зняти власне відео або знайти  потрібне в мережі Інтернет (пам'ятаємо про авторське право!).  Завантажені відеофайли потрібно конвертувати у формат avi. Для цього можна використати безкоштовну універсальну програму для конвертування файлів відео, аудіо та зображень Format Factory. За необхідності її можна завантажити з Інтернету (http://www.pcfreetime.com).
4. Записати озвучений текст, якщо це передбачено за сценарієм. Для запису і редагування звуку можна використовувати програмуSound Forge.
 5. Для роботи з відео потрібно вибрати програму. Для початківців можна використовувати програму Windows Movie Maker. Ця програма є на всіх ПК, так як входить в пакет Microsoft Windows. Програма Movie Maker здатна брати і обробляти відеофайли з цифрової відеокамери, створювати із зображень слайд-шоу, додавати до відео заготовки, титри, звук, вирізати необхідні фрагменти і склеювати їх, створюючи при цьому ефектні переходи від фрагмента до фрагмента. Широко використовується для створення кліпів, відеопрезентацій та обробки аматорського відео.
 6. Заключний етап - відеомонтаж. Вирізати / склеїти кілька фрагментів відео, додати звукову доріжку, змінити розмір відео, накласти ефекти, переходи.
 В результаті буктрейлер можна рекламувати в Інтернеті, блогах, на форумах, у популярних соціальних мережах.
          Чи можливо зацікавити читанням через буктрейлери - велике питання. Але вхопитися за цю ниточку все ж варто. Адже це наша спільна справа - пробуджувати інтерес і любов до Книг.

1 коментар:

Підписатися на: Дописи (Atom)